– Як би Ви описали своє життя в Норвегії?
– Які надії і сподівання Ви маєте щодо найближчого майбутнього України?
– Чи плануєте Ви повернутись в Україну, коли війна закінчиться?
Шевченко Ольга(35)
Маріуполь-Sunndalsøra
– Чудове життя в прекрасному місті. Маємо все для щасливого життя. Спокій гір, підтримка місцевого населення. Дуже дякую норвежцям.
– Велика віра в перемогу! Сподівання що ми більше ніколи не матимемо нічого спільного з Росією. Відбудуємо наші міста, піднімемо економіку. Українці чудові люди, ми зможемо все!
– Ще не визначилась
Сепертедадзе Ірина(43)
Запорізька область, смт Приазовське - Муттак
– Ми щиро вдячні за підтримку, за допомогу. Проживаючи в Сунндалі, ми постійно бачимо як нам ідуть на зустріч місцеві мешканці. Нам пропонують одяг, взуття, іграшки безплатно. Нас відвозять на екскурсії, запрошують до різних розважальних заходів, запрошують відпочивати у басейні, нам пропонують навчання і при цьому підтримують фінансово. Особисто для мене - це дуже важливе, неоціненне. Я бачу, як радіють діти, як їм приємно, вони ростуть, розвиваються, радіють разом зі мною.Я не знаю, як можу віддячити за все добро яке прийшло до нас. Ми в іншій країні, але нас приймають і підтримують, не залишають на одинці зі своїми потребами. Я знаю, що Норвегія підтримує і наших людей, які залишилися в Україні. Вибачте нас, якщо ми в чомусь допустили помилки, чимось Вас засмутили.
– Мої надії , як і усіх українців, на швидке закінчення війни, на Перемогу і Свободу
– Я дуже сумую, мені хочеться повернутися. Але важко уявити, поки там є окупація.
Заміуська Ганна(40)
Харків -Sunndalsøra
– Я дуже вдячна Норвегії та її народу за захист, допомогу та безпеку. Для наших дітей, покалічених війною, Норвегія - це найкраще місце для реабілітації та відновлення. Хотілося б мати можливість вчити мову більше ніж 6 місяців (не враховуючи канікули, взагалі 4 місяці), щоб мати більше шансів на подальше працевлаштування. Питання працевлаштування зараз дуже бентежить. Сподіваюся, що комуна сприятиме в цьому питанні, за можливістю, створюючи робочі місця або знижуючи кваліфікаційні вимоги, зокрема, щодо рівня мови, там, де це можливо.
– Я вірю, що Україна переможе, що знову буде мирне небо, буде спокійне життя і всі будуть щасливі. Зрозуміло, що потрібно буде підіймати країну, економіку, освіту, буде ще багато проблем, але разом, ми - українці все зможемо!
– Так, бо це моя Батьківщина і вона найкраща! Війна розширила наш світогляд, змусила переоцінити все, я зрозуміла, що наша країна йшла правильним шляхом і багато в чому ми кращі, ніж інші країни!
Середа Лариса(74)
Вознесенськ-Комуна Сунндал
– Вдячна країні за прийом та турботу. Але є велике прохання від українців-пенсіонерів, більшість яких не може спілкуватися ні норвезькою, ні англійською. Ми дуже-дуже просимо створити групу,, Українців-пенсионерів,, та надати цій групі українськомовного чи російськомовного куратора, щоб ми могли розв'язувати свої проблеми з комунальними, медичними та іншими питаннями. Нам важко розібратися з платіжками, банківськими рахунками, користуванням картками, відвідуванням лікарів. Іноді не знаємо до кого звернутися, бо проблематично знайти перекладача. А за не вчасне реагування нараховується пеня.
Прусаков Геннадій(30)
Березівка -Sunndalsøra Asylmattak
– Дуже чудова країна. Привітні і ласкаві мешканці. Моїй родині дуже подобається.
– Сподіваюсь, що як найшвидше закінчиться війна.
– Ні
Олена Новак (24)
Дніпро -Sunndalsøra
– Ми дуже вдячні Норвегії за все, що вона для нас робить! Не передати словами, яке українці відчувають тепло до норвежців, котрі стали поруч з нами у такий не простий для України час. Зараз ми маємо дуже затишний будинок і усе необхідне для повноцінного життя. Моя дитина зараз у безпеці і це найголовніше, нам не потрібно бігати у сховище через можливі влучання ракет в наш будинок чи сусідні (таке було). Зараз ми нарешті змогли трохи видихнути і заспокоїтися. Хоча звичайно є переживання за рідних так близьких, котрі не можуть виїхати. Батько моєї донечки був змушений залишитися вдома, тож спілкування з дитиною наразі тільки по відео. Бути не поруч - складне рішення, та ми не жалкуємо про нього.
– Коли ми були в Україні, відчуття були інакші. Здавалося скоро всі переможемо і це все скінчиться, але наразі є розуміння, що окрім зовнішнього ворога нам потрібно подолати і внутрішнього. Високий рівень корупції так швидко не зникне. Після перемоги ще якийсь час доведеться розбиратися і з цим.
– Коли виїжджали з України думали на півроку поїдемо, потім настане перемога і ми всі повернемося назад швидко. Але от на початку цього місяця було півроку в Норвегії. Скоро моя донечка йде в садочок, а я на інтродукційну програму. До цього вивчала норвезьку мову самотужки через різні сайти та додатки. Мені подобається в Норвегії, як тут все влаштовано, хочеться стати частиною цього суспільства. Інтегруватися і почати працювати на благо цієї країни, котра нам так багато дала. Я думаю, що моїй донечці може бути складно після норвезьких дитячих садочків бути в українських. Тож на даний момент я би хотіла залишатися в Норвегії і після закінчення війни, думаю, що зможу тут реалізуватися. Я маю ступінь бакалавра та магістра з компʼютерних наук, тож не виключаю, що можу стати у нагоді на норвезькому ринку праці.
Рябовол Аліна (33)
Харків-Sunnfjord
— Два роки тому я могла лише мріяти про життя у Норвегії. Тепер вже майже рік я мешкаю в цій прекрасній країні. У порівнянні із життям до початку повномасштабного вторгнення, тут дуже спокійно і, навіть я б сказала, тихо. Мені подобається будинок, який виділила для нас комуна, я в захваті від краєвидів, які супроводжують нас всюди по дорозі, я в захопленні від курсів норвезької мови та відданості вчительки у нашій україномовній групі. Країна і люди в ній дуже багато дають нам для комфортного життя тут. Звісно, це все відрізняється від звичного раніше - інша мова, менші міста, інакше дозвілля та культура. Чи Норвегія стала мені другим домом? Ні. Чи Норвегія може стати мені другим домом? Звісно, так.
— Я переконана, що Україна переможе в підступно розв’язаній війні з країною-агресором. Сподіваюсь, що після перемоги економіка і стан речей будуть краще, ніж раніше. Особливо надіюсь, що колись в майбутньому за рівнем життя моя Батьківщина зможе навіть зрівнятися з Норвегією.
— Якби я кожен раз за це питання отримала гривню, то можна було б непогану суму задонатити на ЗСУ. Хоча, на жаль, досі я не маю впевненої відповіді, скільки б разів я його не чула.